Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Алё, бро! Смотри, я тут расскажу тебе охуенную историю, как покупал кокаин и чуялся на автобусе до последнего, пока бабки с костылем не выгнали меня из него. Ну, погнали!
В прошлую пятницу я сел на халявную электричку, и поехал в город, где все закладки делаются. Насмотрелся в интернете, что там можно вписаться, и взять отличный клочок, чтобы потом понаркоманить. Вот так, двинулся я в этот двинутый городок.
Купить наркоты - дело несложное, если знаешь место. Я всегда узнаю все через GPS, так что мои друзья привели меня к дяде Мишке, чтобы он мне помог. Такой вполне дутый тип, но с вещами он разбирается!
Встретились мы с ним, договорились и поехали к нему домой. Да, кстати, мамонт он вон тот был, даже не пытался прикинуться крутым. А похуй, он мне был нужен не для красоты, а чтобы достать в этом городке все то, что душе угодно.
Прибыв у него, начали делать закладки в его закрытой комнате. Мы расположились на диване, а дядя Мишка вынул из кармана клочок, который свернутый лежал на столе. Как только он его вмазал в свою жирную носовую раковину, я сразу сгорел от желания попробовать.
Ну, понимаешь, я не мог устоять перед искушением, и дядя Мишка, видя мою тягу, меня не удержал. В общем, после того, как я вмазал свой нос, я почувствовал себя настоящим богом. Все вокруг меня начало казаться таким ярким, словно я попал в фантастическую вселенную.
Я вышел из комнаты, и решил прокатиться на автобусе, чтобы почувствовать всю эту вмазанность и подвыподвертность. Сел в автобус, била по карманам и, естественно, нашел клочок своего товарища - кокаин. Вот, думаю, мне повезло!
Автобус тронулся, и мои ощущения просто зашкаливали. Я сидел там, обнял свою сумку с наркотами и начал рассказывать двинутые истории всем, кто сидел рядом. Люди смотрели на меня будто я законченный мудак, но мне было похуй и я продолжал веселиться.
Минут через 10, автобус остановился на остановке. Внезапно, я ощутил, как кто-то потянул меня за рукав куртки. Оказывается, это была старушка с костылем! Она начала кричать на меня, как на последнего мамонта и пыталась меня выгнать из автобуса. Но я стоял на своем!
Попробуй меня выгнать, старушка! - думал я. Но мой план провалился: старушка оказалась настоящей мудакой и вытащила своего мужика, который начал возмущаться еще больше.
Решил я не продолжать конфликт и сел на следующую остановку. Снимай, старушка, с меня пыль! Автобус тронулся, и дальше я уже ехал без приключений.
Ну, вот такая история, бро! Я купил кокаин, посидел на автобусе, пока меня не выгнали бабки с костылем. Но все равно был настолько законченным мудаком, что это мне не помешало насладиться вписанным состоянием и получить кайф. Что тут еще сказать? Всегда готов повторить!
Stay high, bro!
